Архівні документи залишилися на тимчасово окупованій території – суд зобов’язав зареєструвати право власності

Власник квартири в Сіверськодонецьку не зміг зареєструвати свої права через відсутність доступу до архівних документів, які залишилися на тимчасово окупованій території. Рівненський окружний адміністративний суд встановив, що нерухомість була належним чином набута та зареєстрована ще до початку повномасштабної війни. Відсутність доступу до архівів через окупацію не може бути підставою для відмови в державній реєстрації права власності.

Квартира була зареєстрована ще до 2013 року

Як встановив суд, квартира площею 44,5 кв. м у Сіверськодонецьку була приватизована у 1993 році. Тоді її передали у спільну власність трьох осіб, серед яких був позивач.

У 2001 році за договором дарування він отримав частки інших співвласників. У результаті йому належали 2/3 квартири.

Зміни були зареєстровані Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації. На договорі дарування є відмітка БТІ про реєстрацію 2/3 частки квартири за позивачем, а 16 січня 2002 року відповідний запис внесли до реєстрової книги.

Як зазначено в рішенні суду, «до 2013 року державна реєстрація таких об'єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ».

Архівні документи залишилися на окупованій території

У березні 2026 року позивач звернувся до державного реєстратора в Рівному, щоб зареєструвати право власності на квартиру. Він подав свідоцтво про право власності та договір дарування.

Для перевірки відомостей про нерухомість реєстратор звернувся до Сіверськодонецької міської військової адміністрації.

МВА повідомила, що документи про реєстрацію прав зберігалися в архіві Сєвєродонецького БТІ на паперових носіях. Архівні документи на підконтрольну Україні територію не вивозилися, тому надати запитувану інформацію було неможливо.

Водночас військова адміністрація не оспорювала і не заперечувала виникнення права власності позивача.

Чому виник спір

Реєстратор зазначив, що не отримав відомостей про речові права на квартиру, зареєстровані до 1 січня 2013 року.

При цьому позивач подав документи, які підтверджували набуття ним права на квартиру, зокрема свідоцтво про право власності та договір дарування з відміткою БТІ про реєстрацію його частки.

Перевірити ці відомості за архівними документами було неможливо.

19 березня 2026 року державний реєстратор відмовив у проведенні державної реєстрації. Підставою для відмови стало те, що обставини, через які заяву залишили без руху, не були усунуті.

Позивач не погодився з відмовою та звернувся до суду.

Що встановив суд

Суд встановив, що право власності позивача на квартиру було зареєстроване відповідно до законодавства, чинного на той момент. Про це свідчать відмітка Сєвєродонецького БТІ на договорі дарування та запис у реєстровій книзі від 16 січня 2002 року.

Суд зазначив, що закон визнає права на нерухомість, набуті та зареєстровані до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, яке діяло на момент їх виникнення.

Також суд врахував, що відсутність доступу до архівних документів пов’язана з окупацією Сіверськодонецька. При цьому доказів того, що право позивача оспорюється або не визнається іншими особами, суду не надали.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова державного реєстратора була протиправною, та скасував її.

Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради зобов’язано провести державну реєстрацію права власності позивача на квартиру.

Рішення ще не набрало законної сили та може бути оскаржене відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.